Катя Т.

ФрілансериКатя Тихонова

Работа на результат!

Україна Київ, Україна
3 дні 19 годин тому
зроблена 1 ставка
Вільний для роботи Вільний для роботи
вік 34 роки
на сервісі 1 рік

Спеціалізація

Вірші, пісні, проза
51 місце з 877
Обробка аудіо
35 місце з 623
Позиція в загальному рейтингу 5
  13098 місце з 215316

Резюме

Доброго дня! Приветствую, уважаемые дамы и господа! Если Вы читаете этот текст, значит Вы желаете узнать, чем могут быть вам полезна. Здорово!

Во-первых, пишу статьи на различную тематику, стихи, сказки, рассказы.

Во-вторых, владею хорошей дикцией и могу озвучить любой Ваш проект.

В-третьих, с удовольствием поработаю над слоганами и названиями для Ваших компаний.

И многое другое! Обращайтесь!

Навички та вміння

Портфоліо

Розмова на двох

Вірші, пісні, проза Вірші, пісні, проза


ПАН
Мила панно, здрастуйте! Сьогодні
Ви такі окрилено-бентежні.
Та в любові всі такі беззбройні,
У любові всі такі безмежні.

Мила панно, звольте запитати,
Чи думки сягали вище й вище?
(Зовсім не шукаю компромату,
Просто у саду розквітли вишні)…

ПАННА
Я б Вам сказала, пане мій. Та ні.
Я промовчу. Як завжди. Так, як завжди.
Бо Ваші очі знов такі сумні,
Вони не стерплять ні брехні, ні правди.
Вони не стерплять вічності розлук,
Грядущих війн і пострілів у тіло,
Вони бояться білосніжних рук,
Які серця виймають відболілі.
Вони бояться… Ні! Стривайте! Ні!
Мій пане, хочу Вам сказати слово –
Згадайте, Ви наснилися мені
У тремності наївної любові.
Навіщо ж так? Навіщо знов мечі? –
На них ми битись зовсім не готові.
Ви краще станьте місяцем вночі.
Чи може?.. Ні! Не треба тільки знову
Щось шепотіти в тихість вечорів,
Шукати нот у дзенькоті бокалів.
Мій пане, навіть, вовк сумний волів
Убити світ своїм нічним вокалом.
Хоча до цього… Чом Ви мовчите?
Чим можу Вас утішити, скажіте?
А за вікном мете, мете, мете…
На чорну землю білосніжним квітом.



  1

Цілую

Вірші, пісні, проза Вірші, пісні, проза


Він на Різдво захворів грипом. Висока температура не збивалася ліками. Залишалося пити чай з малиною, лимоном, імбиром та читати. Він взяв з полички книгу, укрився пледом та занурився у вірші.

Телефон задзеленчав смскою: «Рідний, як ти? Цілую».

Поклав у книжку закладку, одягнув окуляри, написав у відповідь: «Хворію. Цілую. Як ти?»

Смс-співрозмовниця на іншому кінці дроту не могла вгамувати емоцій: «Сьогодні вдома. Захворів чоловік. Цілую. Пиши мені.»

До кімнати зайшла його дружина з тацею. Поставила піднос на тумбу. Провела рукою по сивому волоссю, поцілувала розпашілу щоку, подала чоловікові горнятко із чаєм, запитала, чи не хоче він трішки подрімати.

Він ствердно хитнув головою, посміхнувся.

Коли вона вийшла із кімнати, він узяв телефон і написав у відповідь: «Спатиму. Цілую.».

Вона ще не встигла дійти із тацею до кухні, як у кишені завібрував телефон.

Це він! – майнуло у мозку. Подивилася на екран — прочитала: «Спатиму. Цілую.».

Вони спілкуються так уже більше п’яти років. Звичка.



  1

Я знаю, ти все ще читаєш її листи

Вірші, пісні, проза Вірші, пісні, проза


Я знаю, ти все ще читаєш її листи,
Перебираєш пальцями папір тонкий і теплий.
Вловлюєш запахи її глибини й висоти,
Згадуєш, як вона босою ходила по росяних стеблах.
Згадуєш все. Навіть, здається більш,
Аніж потрібно зараз, у цю хвилину.
Можливо, без пам’яті вивчив той довгий вірш,
Що вона цитувала тобі, цілуючи спину.
Ти думав вона дивачка, вірить казкам,
Що обплітають єство павутинкою золотою.
Вона ж будувала своєї любові храм.
Не знаючи ні утоми, ані спокою.
Залишалась собою…
Повні жмені піску. Він мокрий. Не потече,
Треба гріти його, зминаючи у силуети.
Що, танцюючи в парі, доторкнулись плеча плечем
Пам’ять не стерти…
Павутиниться ранок. Осінній день за вікном.
Вона бачить ще сни. Ледь помітно здригаються вії.
Ти наповнюєш склянку терпким, як життя, вином.
Пам’ять… Вона не старіє…



  1

Осіння молитва

Вірші, пісні, проза Вірші, пісні, проза


У прожилках неба –
Листя паркових кленів,
Ще світиться сонцем,
Змахнувши маленьку сльозу.
У гніздах на гіллі
Ворони про щось теревенять
І вітру немає,
І миті повільно повзуть.
Осінні такі,
що хочеться дихати ними
Надихатись вволю,
Набрати у серце тепла.
Прости нам, Всесильний,
Ми знову крокуємо в зими,
Не відаєм броду.
Майбутнє – імлиста імла.
Снігами, снігами –
На листя червоне, зелене
Снігами, снігами,
І холод
В серцевий м’яз…
У прожилках неба
Ще сонячно світяться клени.
їм хочеться дуже
побачити сонце у нас…



  1

Вечірнє небо

Фотографування Фотографування



  1

Дари осені

Фотографування Фотографування



  1

Натюрморт

Фотографування Фотографування



  1

200 ₴Зимовий діалог

Вірші, пісні, проза Вірші, пісні, проза


Просинається тиша і сніг у долонях – сніжинки.
Біле тіло вогню застигає химерами в лід.
Він проводив очима у ніч дорогу йому жінку.
На порозі курив. Її кроки лічив услід.

Її тінь на снігу ще не встигла замерзнути з відчаю,
Ще жадане тепло пробивало тіло наскрізь.
Це прощання між них було силою пристрасно-вбивчою

Вісь –
Надтонка, наче жили з пульсуючим тремом у просторі,
Неминуча, мов смерть, що висмоктує душі із тіл.

Він гукнув:

— Зачекай! Ти в мені потребою гострою!

Я не можу без тебе – твоїх цілунків і крил!
Зупинилась на мить… Озирнулась – рідна, замислена.
— Не тривожся за мене. Можливо, колись повернусь.

-Ти хоч снися мені. Між снігами і падолистами.
Просто снися…
— Приснюсь!



  1
 

Активність

  Останні ставки 10
Редактирование текста сказки
Шукаємо диктора на начитку 15-хвилинного роліку українською мовою
стихи для детей
Нужно озвучить текст. НЕ диктор. Самый обычный голос.
Озвучка видео ролика
Серия сказок для детей
Краткий рерайт сайта
Требуется ведущая онлайн трансляции.
Название бренда корма и химии для животных,птиц,рыб
Відгуки на сторінці ресторану

Контактна інформація

Перегляд контактної інформації доступний тільки зареєстрованим користувачам.

Команда

Ірина К.  

Поділитися посиланням на профіль